Жила – була одна панянка. У панянки було багато слабостей і гарне декольте. У ньому (у декольте) містилися дві молочні залози неперманентного розміру й дуже багато чоловічих і жіночих поглядів, дитячі погляди там теж, до речі, зустрічалися. У голові в панянки часом водилися й розводилися цікаві думки й проекти, але частіше там блукав протяг, милий такий і чарівний, як молодий дервіш, зовсім не холодний. Панянка сьогодні зняла чергову чарівно - брудну й малюсіньку квартирку, в одну кімнату у територіальним- прівелігированним предместьі Парижа типу  Ile- de-france, у мікро-районі в Мінську.
А вчора її коханий поет- пісняр знову обнімався із чаркою й навіть, можливо, сунув у чарку ті самі священні два пальці (привіт католикам і аматорам глибокого петтинга). До чого це все, запитаєш ти мене, мій не дуже юний і не дуже друг. Усі просто. Ми не будемо ревіти як негерметичні труби. Ми просто обновимо макіяж і поклеим нові шпалери.

Підтвердження циклічності процесів людського буття й розвитку всього по спіралі. І жили ми отут колись, і чарки напевно ті ж.

Світ готується і вічний. Доведено.

Dixi.